Шикування новобранців. Перед ними прапорщик:
– Бондаренко!
– Я.
– Ким був до армії?
– Каменярем.
– Чудово, Бондаренко! Будеш будувати казарми!
– Коваленко!
– Я.
– Ким був до армії?
– Маляром.
– Чудово, Коваленко! Будеш фарбувати казарми!
– Бойко!
– Я.
– Ким був до армії?
– Клюкальщиком!
– Ким-ким?
– Клюкальщиком!
– Це хто такий?
– Ну, це той, хто клюкало робить.
– А що це таке, це, клюкало?..
– Ну, як вам пояснити?.. Дайте мені майстерню на 3 дні. Я вам та-а-аке-е-е клюкало зроблю!
– Бойко, ти з дубу впав? Які 3 дні? Ми і так від графіку відстаємо!.. Добре, грець з тобою!.. Хочеться на клюкало подивитись…
Проходить 3 дні. Весь цей час з майстерні валить дим, лцнає скрегіт металу – робота кипить!
Виходить Бойко с листом кривого продірявленого металу.
– Бойко?!! Це що за фігня?! На гауптвахту! На місяць!.. До кінця служби будеш унітази драїти!
Бойко на гауптвахті, а клюкало до прапорщика в кабінет занесли.
Приїзжає перевірка. Генералу нічого не подобається: казарми криві і погано пофарбовані і т.д. Відчитує прапорщика в кабінеті.
– А що ж таке чудове клюкало тут робить?
Прапорщик в шоці:
– Викинули, товариш генерал.
– Ви тут, що, зовсім подуріли?!.. Хто зробив?
– Бойко, товаришу генерал!
– А де Бойко?
– На гауптвахті.
– Ні, ну точно подуріли!! Бойка сюди, негайно!
Приводять Бойка.
– Ти таке клюкало зробив?
– Так точно, товаришу генерал!
– Як довго робив?
– 3 дні.
– Оце так! У мене на таке місяць іде!! Пішли запустим?..
– Пішли, товаришу генерал!
Запливають на човні на середину озера.
– Бойко, а можна я?
– Звісно ж, товаришу генерал!
Генерал кидає клюкало в воду, воно йде на дно з характерним звуком: “клюк, клюк, клюк”.
– Ох, як пішло ж… Як пішло!..