Анекдоти — anekdot.com.ua

Зібрав верховний головнокомандувач ВСРашки болотних ваньок і питає:

— Фєдєрасти-и-и-и! Ми ж велікій народ?

Усі:

— Да-а-а!

— Тагда почєму у нас нєдастатачна хароших ракєт ПВО? Нєпарядак! Нужна строіть!

Взялися будувати. Зрубали найтовстішу сосну, видовбали серцевину, набили купленими у китайських хазяїв за потрійну ціну мікросхемами і порохом, примотали дротом усе, що знайшли на смітнику, і оголосили цей виріб новітньою системою ППО.

За тиждень над болотами щось загуло.

Старший фєдєраст командує:

— Запускайтє-є-є-є!

Підпалили ґніт. Ракета злетіла метрів на двадцять, розвернулася, зробила красиву дугу й врізалася просто в сусідній барак побудований війсковополоненими німцями в 1950-х роках.

Гуркіт, дим, паніка. Пісюни по гілках розлетілися. І повна тиша.

Верховний головнокомандувач ВСРашки, висунувши своє ботоксне рило з бункера, оглядається навколо і каже:

— Сбіл-і-і-і!!! Харашо, што ПВО сработала! А то нє било би сєйчас нікакова Усть-Задрюпинска!

— Знаєш, що найкращий шлях до успіху — це робити те, що любиш найбільше!
— Знаю, мій дядько так спився.

Піднявся долар — підняли ціни. Долар упав — жодна гадина ціни не знижує.

Виходить, річ зовсім не в доларах, а в гадинах!

— Лікарю, а який ідеальний зріст для моєї ваги?
— Чотири метри.

Дитина моїх знайомих, погостювавши влітку в бабусі з дідусем, почала в садочку грати, ніби вона самогон жене…

Як сказала вихователька: “Найстрашніше, що всі діти вишикувалися до неї в чергу… з кухликами!”

Фізрук Віктор Мирославович уже другого вересня дозволив першокласникам називати себе просто Віктор.

Після почутого за день: Мімосралович, Мілосралович, Малосралович.

Приїзжає бізнесмен в Японію. Після ділової зустрічі, бос японської фірми пропонує йому на вибір гейш.
Бізнесмен вибрав. “Спить” з нею, а вона кричить:

– Ка-та-ра-ка!!!
Бізнесмен вирішив, що їй подобається.

На наступний день грає з японським босом у гольф.
Японець чудовим ударом забиває м’яч в лунку. Бізнесмен вирішив похвалитись своїми знаннями японської мови і закричав:

– Ка-та-ра-ка!!!

Японець з подивом дивлячись на бізнесмена, запитує:

– Тобто? Як це, не ТА дірка?!

Шикування новобранців. Перед ними прапорщик:
– Бондаренко!
– Я.
– Ким був до армії?
– Каменярем.
– Чудово, Бондаренко! Будеш будувати казарми!
– Коваленко!
– Я.
– Ким був до армії?
– Маляром.
– Чудово, Коваленко! Будеш фарбувати казарми!
– Бойко!
– Я.
– Ким був до армії?
– Клюкальщиком!
– Ким-ким?
– Клюкальщиком!
– Це хто такий?
– Ну, це той, хто клюкало робить.
– А що це таке, це, клюкало?..
– Ну, як вам пояснити?.. Дайте мені майстерню на 3 дні. Я вам та-а-аке-е-е клюкало зроблю!
– Бойко, ти з дубу впав? Які 3 дні? Ми і так від графіку відстаємо!.. Добре, грець з тобою!.. Хочеться на клюкало подивитись…

Проходить 3 дні. Весь цей час з майстерні валить дим, лцнає скрегіт металу – робота кипить!
Виходить Бойко с листом кривого продірявленого металу.
– Бойко?!! Це що за фігня?! На гауптвахту! На місяць!.. До кінця служби будеш унітази драїти!

Бойко на гауптвахті, а клюкало до прапорщика в кабінет занесли.
Приїзжає перевірка. Генералу нічого не подобається: казарми криві і погано пофарбовані і т.д. Відчитує прапорщика в кабінеті.
– А що ж таке чудове клюкало тут робить?
Прапорщик в шоці:
– Викинули, товариш генерал.
– Ви тут, що, зовсім подуріли?!.. Хто зробив?
– Бойко, товаришу генерал!
– А де Бойко?
– На гауптвахті.
– Ні, ну точно подуріли!! Бойка сюди, негайно!

Приводять Бойка.
– Ти таке клюкало зробив?
– Так точно, товаришу генерал!
– Як довго робив?
– 3 дні.
– Оце так! У мене на таке місяць іде!! Пішли запустим?..
– Пішли, товаришу генерал!

Запливають на човні на середину озера.
– Бойко, а можна я?
– Звісно ж, товаришу генерал!

Генерал кидає клюкало в воду, воно йде на дно з характерним звуком: “клюк, клюк, клюк”.
– Ох, як пішло ж… Як пішло!..

Перша дитина – все кип’ятили і стерилізували.
Друга дитина – іноді прали і слідкували, щоб не їла з котячої миски.
Третя дитина – якщо з’їла котячий корм, то це проблеми кота.

Прем’єр-міністр йде до Путіна і каже:

– Є проблема. Моя сім’я була у відпустці, я зателефонував їм сказати добраніч, але у них вже був ранок. Я зателефонував Олафу Шольцу, щоб привітати його з днем народження, але він сказав, що це буде завтра. Я зателефонував Сі Цзіньпіну, щоб привітати його з Новим роком, але він сказав мені, що у них ще старий рік.
А Путін йому відповідає:

– Так, таке сталося і зі мною. Я зателефонував родині Пригожина, щоб висловити співчуття, але його літак ще не злетів.