Зібрав верховний головнокомандувач ВСРашки болотних ваньок і питає:
— Фєдєрасти-и-и-и! Ми ж велікій народ?
Усі:
— Да-а-а!
— Тагда почєму у нас нєдастатачна хароших ракєт ПВО? Нєпарядак! Нужна строіть!
Взялися будувати. Зрубали найтовстішу сосну, видовбали серцевину, набили купленими у китайських хазяїв за потрійну ціну мікросхемами і порохом, примотали дротом усе, що знайшли на смітнику, і оголосили цей виріб новітньою системою ППО.
За тиждень над болотами щось загуло.
Старший фєдєраст командує:
— Запускайтє-є-є-є!
Підпалили ґніт. Ракета злетіла метрів на двадцять, розвернулася, зробила красиву дугу й врізалася просто в сусідній барак побудований війсковополоненими німцями в 1950-х роках.
Гуркіт, дим, паніка. Пісюни по гілках розлетілися. І повна тиша.
Верховний головнокомандувач ВСРашки, висунувши своє ботоксне рило з бункера, оглядається навколо і каже:
— Сбіл-і-і-і!!! Харашо, што ПВО сработала! А то нє било би сєйчас нікакова Усть-Задрюпинска!